АНАЛІЗAТОРИ (нім. Analysator < грец. analýsis — розкладання) — складна нейродинамічна система, за своїми функціональними властивостями — аферентне утворення. Поняття про А., запропоноване І.П. Павловим, значно ширше вживаного терміна «органи чуттів». Відповідно до уявлень І.П. Павлова А. мають включати периферичне рецепторне утворення («органи чуттів»), весь провідний шлях і нарешті ту ділянку кори головного мозку, у яку надходять імпульси від даного рецептора. Біологічна роль А. — забезпечення максимального охоплення організмом зовнішніх подразників і, тим самим, сприяння пристосуванню до навколишнього середовища. А. — складна анатомо-фізіологічна структура, єдина за своєю функцією. Кожен А. починається відповідними сприймаючими утвореннями (рецепторами), сукупність яких позначається як периферичний кінець А. Рецептори з’єднані з чутливими нервами — відростками нервових клітин (перший нейрон), розташованих у спинномозкових гангліях або чутливих гангліях черепно-мозкових нервів. Перший нейрон знаходиться в синаптичному контакті з другим нейроном. Відростки других нейронів можуть закінчуватися в різних відділах головного мозку. Тут починається третій нейрон А., що закінчується в корі великих півкуль. Процес аналізу здійснюється, починаючи з периферичного відділу А. Кожна з існуючих систем рецепторів перетворює (трансформує) тільки певний вид енергії в процесі нервового порушення. А. характеризуються низкою біологічних особливостей, які полегшують їх використання у процесі пристосування до середовища. Серед них слід виділити: високу чутливість до подразників зовнішнього середовища; можливість аналізувати найрізноманітніші фактори середовища, що мають біологічне значення; функціонування в широкому діапазоні інтенсивностей дії подразників. Різні відділи А. є об’єктами фармакологічного впливу. На рецептори впливають гіркі, подразливі, в’язкі, обволікаючі речовини, місцеві анестетики тощо; на провідниковий відділ — місцеві анестетики; на кірковий відділ — різні нейро- та психотропні (наркотичні анальгетики, нейролептики, транквілізатори, аналептики, у т.ч. стрихнін, кофеїн) та деякі інші препарати.
БМЭ. — М., 1956. — Т. 1; Fox S.I. Human physiology. — WCB, 1996; Lindsay D.T. Functional human anatomy. — Mosby-Year Book, 1995; Vander A., Sherman J., Luciano D. Human physiology. — WCB, McGraw-Hill, 1998.